Як вийти заміж, коли тобі лише 50
|
Фенеон:
Романушко:
Капиця:
Гете:
|
Якщо тобі лише 50 - значить, позаду лишились нахабні докучання чоловіків, маленькі діти, буркочуча свекруха, сувора школа життя і навіть криза середнього віку.
Якщо тобі всього 50 і в тебе немає п'яти-шести-значного рахунку в банку, нерухомості за кордоном або в селі, офшорної або хоч який-небудь компанії, а є дорослі діти, чоловік, що не бажає дорослішати і пес, або немає нічого з перерахованого вище - значить, час діяти, залишається останній шанс - вийти заміж.
Як же вийти заміж жінці в повному розквіті сил з повною фігурою і худим гаманцем?
Якщо озирнутися навколо, то ні на обрії, ані поза ним пристойних чоловіків - одружених чи неодружених - не спостерігається, а якщо десь замерехтить чимось схожим, то на нього націлюється ціла армія довгоногих з накладними віями, нігтями, волоссям та іншими чоловічими радощами.
Де вже нам з нашою вагою і нашими накладними хіба-що щелепами, догнати?
Та й якщо придивитися, то й бігти-то особливо немає за ким.
Коротше, залишимо спортивні змагання тим, кому за 20, і з почуттям власної гідності, обережно і невимушено, повільною ходою будемо підбиратися до чоловіка-мрії, який обов'язково повинен існувати якщо не у маштабах країни і планети, то у маштабах Всесвіту - 100%.
Де ж він, цей загадковий чоловік за 50, розумний, гарний, ввічливий джентельмен з безлімітного кредиткою, активами і пасивами, великим заміським будинком, серйозною роботою і машиною, який не любить молодих вертких наворочених дівах, а віддає перевагу жінкам постбальзаківського віку з чутливою душею і фігурою епохи Ренесанс?
Слід припустити, що на пострадянському просторі таких особин вже не вціліло, вони окільцьовані і міцно прикуті до широкої і владної жіночої ніжки 40 розміру.
Значить, треба звертати свій погляд на Захід, саме там водяться мужчинки потрібного нам формату, втомлені від емансипації, гамбургерів і фемінізму.
А тут і ми з червоним борщем, з варениками з салом, з лагідною душею і майже цнотливим українським паспортом.
План складений, межі окреслено, залишилося обмундирування й екіпірування. Почнемо з фотосесії. Не те, щоб брехати, а трохи прикрасити - тут додати, там прибрати, подекуди підправити, домалювати, закреслити, благо технічний прогрес це дозволяє.
Легким рухом вмілої руки (підібрати тут, підтягнути там) - перетворюємося на елегантну, струнку, красиву жінку невизначеного, від 25 років віку, з розумним, шукаючим поглядом, готову обігріти (а не обібрати), нагодувати, приголубити і ощасливити заблудлу іноземну душу, яка не знає на що витратити роки життя, і невичерпаний рахунок в банку.
Цей сумуючий і необласканий джентельмен живе в нудному світі достатку й зовсім не знає, що таке погано, і тим більш стабільно погано, тому й сумує, бідолаха, і журнальчики грайливенькі почитує і з пожадливістю дивиться в бік України, де повно красивих жінок і геть відсутня конкуренція, притаманна епосі розвиненого капіталізму.
Та він тут у нас, як риба у воді, розквітне, крильця розпрямить і відчує себе Гераклом, Ікаром, Рокфеллером і Майклом Дугласом одночасно.
А ми у нього цю впевненість зведемо в ступінь і в факторіал, благо все грамотні та інститути покончалі.
Так що якщо тобі всього 50, то до пенсії і забезпеченої старості залишилося цілих 10 років, які прожити треба так, «щоб не було боляче», і тому геть нудьгу і буденність - одягаємо нове плаття, підбираємо прикраси (намиста, сережки та браслети - в інтернет-магазині прикрас та біжутерії «Острів Мурано»), виставляємо себе в «Однокласниках», Фейсбуці і на іноземних сайтах знайомств і тріпочучи й терпляче чекаємо його - навченого досвідом, загартованого капіталізмом, обтяженого капіталом, злегка притрушеного сивиною самотнього мандрівника, змужнілого принца з далекого буржуазного зарубіжжя.
А може дивись і у нас який-небудь тай знайдеться.
Словом, вперед, все цікаве тільки починається!
Валентина Калініченко