Муранське скло

У інтернет-магазині прикрас з натурального каменю й муранського скла "Острів Мурано" Ви можете купити сережки, браслети, кільця, намисто, комплекти, кулони, брелоки з муранського скла

Історія виникнення та розвитку виробництва скла у Венеції таємнича і драматична й зовсім не схожа на історію простого національного промислу. До цього часу неможливо з точністю з'ясувати час його початку. У часи Давнього Риму поруч із Аквілеєю перебував відомий і важливий для всієї імперії центр скляного виробництва. Одне з припущень пов'язує появу у Венеції цього промислу з переселенням на острови Венеціанської лагуни жителів багатих римських провінцій Адриатичного узбережжя, які, рятуючись від руйнівних набігів варварів на важкодоступних островах, перенесли й зберегли давньоримські техніки виробництва скла.

Найдавніший документ, що має відношення до скляного діла - манускрипт 982 року, де йдеться про дарування майна, серед якого значиться «Domenicus fiolarius» — пляшка зі скла якогось Доменіко. Це дозволило офіційно відзначити в 1982 року тисячолітню річницю венеціанського скляного виробництва. Завдяки тісним торгівельним контактам Венеціанської республіки із країнами Леванту, особливо з Сирією, Єгиптом, Візантією, протягом XII-XIII століть це мистецтво отримало новий потужний імпульс. Документально підтверджено, що ще у останнє двадцятиріччя XIII століття венеціанці знали техніку нанесення емалі на скло.

Спочатку скляні майстерні були розміщені у самій Венеції, але через часті пожежи, що загрожували місту, будівлі якого були переважно дерев'яними, в XIII столітті за наказом дожа всі майстерні було переведено на невеличкий острів Мурано, що у півтора кілометрах від Венеції. Непослух каралося смертю. Легко зрозуміти, що, крім міркувань безпеки, владою рухали міркування таємності: венеційське скло, що тоді цінувалося справді на вагу золота, приносило суттєвий дохід республіці, і перенесення виробництва на окремий острів дозволяв ревно зберігати секрети скляного мистецтва. Острів Мурано отримав особливий статус: знаходячись у складі венеціанської республіки, він мав тим неменше свого дожа і свій валюту. Майстри-склодуви також отримали привілеї: їм та їхнім нащадкам дозволялися шлюби зі знатними аристократами, і згодом багаті венеціанські сімейства вважали честю поріднитися з сім'ями майстрів-склодувів. Разом з тим майстрам було заборонено залишати острів.

Така ізоляція й конкуренція між майстрами призвела до небаченого злету мистецтва скляного виробництва. Кожна сім'я відкривала власні способи виготовлення, забарвлення, видувания, вертіння скла, секрети майстерності зберігалися в сімейних майстернях і передавалися від батька до сина протягом чотирьох десятків поколінь. Вже в середині чотирнадцятого сторіччя Венеція поставляла до Європи вишукані вироби: келихи, пляшки, кубки, чаші, вази, люстри. З 1450 р., завдяки відкриттю Анджело Баров'єра, відбулася справжня технологічна революція, яка призвела до виняткового розвитку скляного діла в на протязі двох наступних століть. Баров'єру вдалося створити скло небаченої чистоти й прозорості, подібне природному гірському кришталеві; через це воно було назване «cristallo» (кришталь). Йому приписують винахід білого непрозорого «молочного» скла, подібного китайській порцеляні, і «халцедонового» скла, яке імітує багатство відтінків натурального халцедону.

У XVI столітті муранське скло — у повному блиску своєї слави. Склодуви, завдячуючи 400-рвчним традиціям, вдосконалюють матеріали і техніку, доводячи свої вироби до немислимих висот тонкощі, вишуканості і декоративності. Твори майстрів обессмерчені у живопису найбільших художників на той час — Тиціана і Веронезе. Чим більш дорогоцінним і жаданим для Європи ставало муранське скло, тим більш суворі дії приймалися владою республіки, щоб завадити поширенню секретів. У Венеції особлива таємна поліція відповідала за збереження монополії. Склодувам обіцяли небачені блага багато дворів Європи, але майстер, який прийняв пропозицію, здебільшого платив життям за зраду Серениссимі — Найяснішій республіці. Попри всім зусиллям, що перешкоджали еміграції, у багатьох країни почали з'являтися майстерні з виробництва скла. У 1605 року у Флоренції з'явився перший підручник «Мистецтво скляного діла», написаний священиком Антоніо Нері, обізнаним у алхімії, який перебував на службі в Медічі. Підручник було перекладено англійською, німецькою, французькою та іспанською мовами, і… послужив поштовхом до ще більш виняткового поширення муранського скла, оскільки без венеційських технологій і секретів ні англійське свинцеве скло, ані богемське калієве скло не досягли чистоти кришталю, як і відповідного рівня кінцевої обробки та вишуканості.

Відкриття секретів виготовлення порцеляни і зміни у моді, але головним чином - втрата незалежності Республікою на початку ХІХ століття, сприяли важкому занепаду виробництва муранського скла. Поворот припав на 1861 рік: створюється Музей мистецтва скла, відкривається школа склодувів, наново прочитуються старовинні книги й останні живі майстра передають свої таємниці новому поколінню. Під протекцією любителя і поціновувача стародавнього мистецтва Антоніо Сальв'яті з'являється лабораторія венеціанської мозаїки, яка декорирує багато будівель у Європі. Майстру Винченцо Моретті в 1871 р. вдається відтворити, після двох тисячоліть забуття, давньоримські «муррини», які ввійшли відтоді в обов'язковий репертуар всіх майстерень Мурано.

У XX столітті майстри навчилися втілювати у традиційній техніці різні художні стилі: від стилю ар нуво до сучасних мінімалістичних абстракцій, продовжуючи створювати такі різноманітні за стилем, але завжди істинні витвори мистецтва.

Підібрати прикраси з муранського скла